помісний

ПОМІ́СНИЙ, а, е.

Прикм. до помі́стя.

Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (з навч. літ.).

ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́.

Прикм. до по́місь¹.

З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (з наук.-попул. літ.);

Помісні курчата краще виживають (з наук. літ.);

Помісна худоба.

Значення в інших словниках

1. помісний — по́місни́й прикметник помі́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. помісний — I пом`існий-а, -е. Прикм. до помістя. Помісна система — забезпечення земельними володіннями (помістями) за військово-адміністративну службу у Московії в кінці 15 ст. – 1714...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помісний — ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь 1. З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука.., 8, 1956,32); Помісні курчата краще виживають (Птахівн., 1955, 9).  Словник української мови в 11 томах