помісний

I пом`існий-а, -е.

Прикм. до помістя.

Помісна система — забезпечення земельними володіннями (помістями) за військово-адміністративну службу у Московії в кінці 15 ст. – 1714 р.

Помісна церква — у православ'ї – незалежна церква зі своєю організацією і структурою.

Помісні собори — з'їзди служителів самостійних (автокефальних) християнських церков.

II п`омісн`ийпомісна, помісне.

Прикм. до помісь I.

Значення в інших словниках

1. помісний — по́місни́й прикметник помі́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. помісний — ПОМІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до помі́стя. Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (з навч. літ.). ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь¹.  Словник української мови у 20 томах
3. помісний — ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь 1. З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука.., 8, 1956,32); Помісні курчата краще виживають (Птахівн., 1955, 9).  Словник української мови в 11 томах