помісний

ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь 1.

З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука.., 8, 1956,32);

Помісні курчата краще виживають (Птахівн., 1955, 9).

ПОМІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до помі́стя.

Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (Іст. СРСР, І, 1957, 96).

Значення в інших словниках

1. помісний — по́місни́й прикметник помі́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. помісний — I пом`існий-а, -е. Прикм. до помістя. Помісна система — забезпечення земельними володіннями (помістями) за військово-адміністративну службу у Московії в кінці 15 ст. – 1714...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помісний — ПОМІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до помі́стя. Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (з навч. літ.). ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь¹.  Словник української мови у 20 томах