помісний
ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь 1.
З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука.., 8, 1956,32);
Помісні курчата краще виживають (Птахівн., 1955, 9).
ПОМІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до помі́стя.
Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (Іст. СРСР, І, 1957, 96).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помісний — по́місни́й прикметник помі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- помісний — I пом`існий-а, -е. Прикм. до помістя. Помісна система — забезпечення земельними володіннями (помістями) за військово-адміністративну службу у Московії в кінці 15 ст. – 1714... Великий тлумачний словник сучасної мови
- помісний — ПОМІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до помі́стя. Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (з навч. літ.). ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь¹. Словник української мови у 20 томах