помісний
ПОМІ́СНИЙ, а, е.
Прикм. до помі́стя.
Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (з навч. літ.).
ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́.
Прикм. до по́місь¹.
З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (з наук.-попул. літ.);
Помісні курчата краще виживають (з наук. літ.);
Помісна худоба.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помісний — по́місни́й прикметник помі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- помісний — I пом`існий-а, -е. Прикм. до помістя. Помісна система — забезпечення земельними володіннями (помістями) за військово-адміністративну службу у Московії в кінці 15 ст. – 1714... Великий тлумачний словник сучасної мови
- помісний — ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь 1. З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука.., 8, 1956,32); Помісні курчата краще виживають (Птахівн., 1955, 9). Словник української мови в 11 томах