помісити

ПОМІСИ́ТИ, ішу́, і́сиш, док., перех. і без додатка.

1. Місити якийсь час.

2. на що, перен. Б’ючи або стискаючи, перетворити кого-, що-небудь на місиво.

Удвох надрали [горобенят] ще більше, ніж сам Грицько надрав. А далі — поскручувавши голови, били герлигами… помісили чисто на гамуз! (Мирний, II, 1954, 58);

Справді, ударся дараба передом — її би розкололо надвоє, а все, що на ній, помісили би.. на кашу (Хотк., II, 1966, 392).

Значення в інших словниках

1. помісити — поміси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помісити — -ішу, -ісиш, док., перех. і без додатка. 1》 Місити якийсь час. 2》 на що, перен. Б'ючи або стискаючи, перетворити кого-, що-небудь на місиво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помісити — ПОМІСИ́ТИ, ішу́, і́сиш, док., що і без дод. 1. Місити якийсь час. Помісити тісто; Помісити заміс. 2. на що, перен. Б'ючи або стискаючи, перетворити кого-, що-небудь на місиво. Удвох надрали [горобенят] ще більше, ніж сам Грицько надрав.  Словник української мови у 20 томах
4. помісити — МІСИ́ТИ (розминати якусь густу в'язку масу, змішуючи, перемішуючи її), РОЗМІ́ШУВАТИ, ЗАМІ́ШУВАТИ (щось сипке з водою або якоюсь іншою рідиною); ПРОМІ́ШУВАТИ (до кінця, до готовності); ВИМІ́ШУВАТИ (про тісто, глину тощо .- готувати). — Док.  Словник синонімів української мови
5. помісити — Поміси́ти, -шу́, -сиш гл. 1) Помѣсить нѣкоторое время. 2) Смѣсить (тѣсто, глину — во множествѣ).  Словник української мови Грінченка