помірятися
ПОМІ́РЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.
1. чим з ким — чим і без додатка, розм. Зіставити себе з ким-, чим-небудь у якомусь відношенні.
Петрик підійшов до мене близько, помірявся (Багмут, Опов., 1959, 6);
— У нас кукурудза, Поміряйся, стань!.. — Не дуже, не дуже — На нашу поглянь!.. (Ус., На.. берегах, 1951, 17);
// Взаємно порівняти що-небудь своє з чимсь чужим.
Хто міг помірятися з ним знаннями, високим мистецтвом перетрактацій, володінням чужими мовами? (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 25);
— На всій землі немає такої людини, яка б могла помірятися зі мною своїми скарбами (Донч., V, 1957, 16).
2. з ким і без додатка. Позмагатися з ким-небудь у чомусь.
— Я теж не відстану, хоч Чемериця і старий машиніст і має більше досвіду. Поміряємось іще (Коцюба, Нові береги, 1959, 230);
[Гайдаренко:] На бетоні ми ще з тобою поміряємось. Та й в шахи все одно колись я тебе обіграю (Мик., І, 1957, 200);
// розм. Вступити в бій з ким-небудь.
Ой, послав бог Хмельницького, Став-но він гетьманом, Під Жовтими під Водами Помірявся з паном (Укр.. думи.., 1955, 127);
[Герасим:] Кий тут чорт розбій замишляє? Ану, виходь до мене. Виходь, поміряємось, чий батько дужчий (Мирний, II, 1955, 84);
Йдіть, скажіть ясному Князю, Що іду я на двобій, Що поміряюсь я з гадом, Хоч і дужий, кажуть, Змій (Олесь, Вибр., 1958, 469);
*Образно. [Василь:] Ох, життя, життя капосне! Та ще я поміряюся з тобою, ще поводимося за ручки… (Мирний, V, 1955, 104).
◊ Помі́рятися си́лою (си́лами) — перевірити свою спроможність у боротьбі, бою і т. ін.
Лист послав [Турн] к Енею, Щоб вийшов битись сам на сам, Помірявсь силою своєю (Котл., 1,1952, 179);
Хто там на висоті? Скільки їх? Ці думки не лякали Козакова, а тільки заохочували, під’юджували швидше видертися туди і помірятися силами з ворогом (Гончар, III, 1959, 107).
3. розм., рідко. Міряючись з ким-небудь на палиці і т. ін., встановити чергу; ви́мірятися.
— Коли ніхто не хоче йти, так давайте ми поміряємося, кому припаде йти, той і хай іде (Укр.. казки, легенди.., 1957, 43).
Словник української мови (СУМ-11)