помірятися
ПОМІ́РЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.
1. чим з ким – чим і без дод., розм. Зіставити себе з ким-, чим-небудь у якомусь відношенні.
Петрик підійшов до мене близько, помірявся (І. Багмут);
– У нас кукурудза, Поміряйся, стань!.. – Не дуже, не дуже – На нашу поглянь!.. (П. Усенко);
// Взаємно порівняти що-небудь своє з чимсь чужим.
Хто міг помірятися з ним знаннями, високим мистецтвом перетрактацій, володінням чужими мовами? (Н. Рибак);
– На всій землі немає такої людини, яка б могла помірятися зі мною своїми скарбами (О. Донченко).
2. з ким і без дод. Позмагатися з ким-небудь у чомусь.
– Я теж не відстану, хоч Чемериця і старий машиніст і має більше досвіду. Поміряємось іще (Г. Коцюба);
[Гайдаренко:] На бетоні ми ще з тобою поміряємось. Та й в шахи все одно колись я тебе обіграю (І. Микитенко);
// розм. Вступити в бій з ким-небудь.
Ой, послав Бог Хмельницького, Став-но він гетьманом, Під Жовтими під Водами Помірявся з паном (з думи);
[Герасим:] Кий тут чорт розбій замишляє? Ану, виходь до мене. Виходь, поміряємось, чий батько дужчий (Панас Мирний);
Йдіть, скажіть ясному Князю, Що іду я на двобій, Що поміряюсь я з гадом, Хоч і дужий, кажуть, Змій (О. Олесь);
* Образно. [Василь:] Ох, життя, життя капосне! Та ще я поміряюся з тобою, ще поводимося за ручки... (Панас Мирний).
3. розм., рідко. Міряючись з ким-небудь на палиці і т. ін., встановити чергу; ви́мірятися.
– Коли ніхто не хоче йти, так давайте ми поміряємося, кому припаде йти, той і хай іде (з казки).
◇ Мі́рятися / помі́рятися си́лою (си́лами) див. мі́рятися;
Мі́рятися / помі́рятися чуба́ми див. мі́рятися;
(1) Помі́рятися / мі́рятися з плече́м чиїм – перевірити свої сили, свою спроможність у боротьбі, змаганні і т. ін. з кимсь; позмагатися з ким-небудь.
– Нехай хоть [хоч] стане він Бовою, Не наляка мене собою, Поміряюсь з його плечем (І. Котляревський);
Порівня́ти плеча́ з ким.
– Нехай лиш Тури, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, з Енеєм порівня плеча (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)