помітний
ПОМІ́ТНИЙ, а, е.
1. Який можна побачити, помітити, розрізнити зором.
Ледве помітною стежкою підіймавсь [Іван] вище й вище (М. Коцюбинський);
Здоров'я потроху поверталося до неї: на щоках з'явився ледь помітний рум'янець (А. Хижняк);
// Який привертає увагу; примітний.
Літня жінка робить незначний рух головою, і серед загальної нерухомості це здається особливо помітним (В. Собко);
Мужчина він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я. Гримайло).
2. перен. Який можна сприймати органами чуття; відчутний.
Ледь помітний північний вітрець відсвіжував обличчя (З. Тулуб).
3. перен. Який своєю діяльністю, активністю і т. ін. позитивно відрізняється від інших.
Не минуло й двох років, і Матвій став у районі людиною помітною, а тепер навіть знаменитою (В. Козаченко).
4. перен. Який має велике, особливе значення; важливий.
Помітне місце в творчості наших поетів займає військова тема (А. Малишко);
Опанас Васильович Маркович залишив помітний слід в історії української фольклористики (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)