помітно
ПОМІ́ТНО.
Присл. до помі́тний 1, 2, 4.
Біла візникова кобила помітно кульгала (М. Коцюбинський);
На трактовому шляху помітно метушилися люди (С. Чорнобривець);
Пан Грохольський ледве помітно всміхнувся (З. Тулуб);
На другім кінці столу, де чабани, гомін помітно дужчає (О. Гончар);
Помітно збільшилось .. виробництво мінеральних добрив (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)