помітно

ПОМІ́ТНО. Присл. до помі́тний 1, 2, 4.

Біла візникова кобила помітно кульгала (Коцюб., II, 1955, 375);

На трактовому шляху помітно метушилися люди (Чорн., Визвол. земля, 1959, 136);

Пан Грохольський ледве помітно всміхнувся (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14);

На другім кінці столу, де чабани, гомін помітно дужчає (Гончар, Тронка, 1963, 147);

Помітно збільшилось.. виробництво мінеральних добрив (Хлібороб Укр., 11, 1963, 2).

Значення в інших словниках

1. помітно — помі́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. помітно — Присл. до помітний 1), 2), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помітно — Озоро, виразно, зобачно, наочно, зовважно, знати  Словник чужослів Павло Штепа
4. помітно — ПОМІ́ТНО. Присл. до помі́тний 1, 2, 4. Біла візникова кобила помітно кульгала (М. Коцюбинський); На трактовому шляху помітно метушилися люди (С. Чорнобривець); Пан Грохольський ледве помітно всміхнувся (З.  Словник української мови у 20 томах
5. помітно — ПОМІ́ТНО присудк. сл. (можна побачити, помітити, розрізнити органами чуття тощо), ВИ́ДНО, ОЧЕВИ́ДНО, ЗНА́ТИ розм., СЛІ́ДНО діал. Семенець помовчав, проте було помітно по очах, що йому теж не весело (С.  Словник синонімів української мови
6. помітно — Помітно нар. Замѣтно. Не помітно, щоб він водився з тією дівкою. Екатер. у.  Словник української мови Грінченка