помічний
ПОМІЧНИ́Й, а́, е́, розм.
1. Прикм. до по́міч;
// Признач. для подання допомоги кому-, чому-небудь; допоміжний.
Інші йшли з боднарні, з магазину і від інших помічних занять (І. Франко);
// Який допомагає у виконанні якої-небудь дії, сприяє здійсненню чогось і т. ін.
Та й пан тобі при тім помічний (Л. Мартович).
2. Який сприяє одужанню, а також зміцненню й збереженню здоров'я; лікувальний.
– Доктор казав, що слив'янка помічна для грудей, і звелів мені лічити груди слив'янкою (І. Нечуй-Левицький);
Виростає [в лісі] всяке помічне зілля, як чорнобиль від слабих ніг, .. живокість, материнка й інше таке чудотворне зілля (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)