понадземний
ПОНАДЗЕ́МНИЙ, а, е, поет.
Який простягається, поширюється над землею; надземний.
– Ізольдо, Ізольдо моя, в очах твоїх темних хотів би я бачить блакить країв понадземних! (Леся Українка);
Понадземний простір.
Словник української мови (СУМ-20)