понадимати

ПОНАДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Надути повітрям, газом багато чого-небудь.

* У порівн. Вони [руки] так попухли, наче хтось понадимав їх (З. Тулуб);

// Натягнувши, розпрямити багато чого-небудь (вітрила, одежу і т. ін. – про вітер).

2. Збільшити в об'ємі напруженням (жили, м'язи і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. понадимати — понадима́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понадимати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Надути повітрям, газом багато чого-небудь. || Натягнувши, розпрямити багато чого-небудь (вітрила, одежу і т. ін. – про вітер). 2》 Збільшити в об'ємі напруженням (жили, м'язи і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понадимати — ПОНАДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Надути повітрям, газом багато чого-небудь. *У порівн. Вони [руки] так попухли, наче хтось понадимав їх (Тулуб, Людолови, II, 1957, 164); // Натягнувши, розпрямити багато чого-небудь (вітрила, одежу і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
4. понадимати — Понадима́ти, -ма́ю, -єш гл. Надуть (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка