понадитися

ПОНА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. на кого. Захопитися ким-небудь, закохатися в когось.

Понадивсь на неї найпервіший парубок на все село (Ганна Барвінок);

// Спокуситися на що-небудь.

[Хуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. [Мелхола:] Та знаю, знаю, – понадився на ту саронську вроду (Леся Українка).

2. на кого – що, розм. Наміритися заволодіти ким-, чим-небудь; зазіхнути на щось.

– Як збрешеш, то хоча надсядься, На ласку послі [потім] не понадься (І. Котляревський).

3. розм. Призвичаїтися постійно робити що-небудь, ходити кудись, до когось.

Понадився собака за возом ходити – то й за саньми не втерпить (приказка);

У Йванів огород понадилась корова Петрова (Л. Боровиковський).

Значення в інших словниках

1. понадитися — пона́дитися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понадитися — [понадиетиес'а] -аджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -адз'с'а, -ад'теис'а  Орфоепічний словник української мови
3. понадитися — -джуся, -дишся, док. 1》 на кого. Захопитися ким-небудь, закохатися в когось. || Спокуситися на що-небудь. 2》 на кого – що, розм. Наміритися заволодіти ким-, чим-небудь; зазіхнути на щось. 3》 розм. Призвичаїтися постійно робити що-небудь, ходити кудись, до когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. понадитися — СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм.  Словник синонімів української мови
5. понадитися — ПОНА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. на кого. Захопитися ким-небудь, закохатися в когось. Понадивсь на неї найпервіший парубок на все село (Барв., Опов.., 1902, 422); // Спокуситися на що-небудь. [Xуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід.  Словник української мови в 11 томах
6. понадитися — Понадитися, -джуся, -дишся гл. 1) = повабитися. Понадивсь на неї найпервіщий парубок на все село. Г. Барв. 422. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Котл. Ен. І. 9. 2) Повадиться.  Словник української мови Грінченка