понадитися

СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИ на кого-що, діал. — Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; — Ти — непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, — не спинялася Горпина (Л. Яновська); (Денис:) Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); (Хуса:) Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. (Мелхола:) Та знаю, знаю, — понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); — Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); — Крамарюєш на тисячі, а на п'ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв (дівчину) (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. понадитися — пона́дитися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понадитися — [понадиетиес'а] -аджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -адз'с'а, -ад'теис'а  Орфоепічний словник української мови
3. понадитися — -джуся, -дишся, док. 1》 на кого. Захопитися ким-небудь, закохатися в когось. || Спокуситися на що-небудь. 2》 на кого – що, розм. Наміритися заволодіти ким-, чим-небудь; зазіхнути на щось. 3》 розм. Призвичаїтися постійно робити що-небудь, ходити кудись, до когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. понадитися — ПОНА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. на кого. Захопитися ким-небудь, закохатися в когось. Понадивсь на неї найпервіший парубок на все село (Ганна Барвінок); // Спокуситися на що-небудь. [Хуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід.  Словник української мови у 20 томах
5. понадитися — ПОНА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. на кого. Захопитися ким-небудь, закохатися в когось. Понадивсь на неї найпервіший парубок на все село (Барв., Опов.., 1902, 422); // Спокуситися на що-небудь. [Xуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід.  Словник української мови в 11 томах
6. понадитися — Понадитися, -джуся, -дишся гл. 1) = повабитися. Понадивсь на неї найпервіщий парубок на все село. Г. Барв. 422. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Котл. Ен. І. 9. 2) Повадиться.  Словник української мови Грінченка