понадівати
ПОНАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Надіти що-небудь (про багатьох); надіти багато чогось.
Іще зранку, .. попивши могоричі, тепер, попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку (Г. Квітка-Основ'яненко);
Підвелися з лави Саранчук Устин та Муха Гарасько, .. мовчки понадівали шапки (А. Головко);
Ми день і ніч стерегли [диверсантів]. На голови понадівали вінки з пшениці, колосся високе, дуже красиво (Ю. Яновський);
– Хто ж його [шинкаря] обікрав? – Бог його знає... Якісь, каже, замордовані люди... Понадівали машкари, пов'язали гаразденько всіх та й забрали, що знайшли (Панас Мирний);
Нащадки Горонецьких понадівали окуляри в надії, що собака вермахту прийме їх за людей цивілізованих і не зачепить (Григорій Тютюнник);
Олеся убралась у нову сукню, причесалась, понадівала на всі пальці персні (І. Нечуй-Левицький);
Понадівати на коней хомути.
Словник української мови (СУМ-20)