понадівати
ПОНАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Надіти що-небудь (про багатьох); надіти багато чогось.
Іще зранку, .. попивши могоричі, тепер, попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку (Г. Квітка-Основ'яненко);
Підвелися з лави Саранчук Устин та Муха Гарасько, .. мовчки понадівали шапки (А. Головко);
Ми день і ніч стерегли [диверсантів]. На голови понадівали вінки з пшениці, колосся високе, дуже красиво (Ю. Яновський);
– Хто ж його [шинкаря] обікрав? – Бог його знає... Якісь, каже, замордовані люди... Понадівали машкари, пов'язали гаразденько всіх та й забрали, що знайшли (Панас Мирний);
Нащадки Горонецьких понадівали окуляри в надії, що собака вермахту прийме їх за людей цивілізованих і не зачепить (Григорій Тютюнник);
Олеся убралась у нову сукню, причесалась, понадівала на всі пальці персні (І. Нечуй-Левицький);
Понадівати на коней хомути.
Значення в інших словниках
- понадівати — понадіва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понадівати — -аю, -аєш, док., перех. Надіти що-небудь (про багатьох); надіти багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понадівати — ПОНАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Надіти що-небудь (про багатьох); надіти багато чогось. Іще зранку, .. попивши могоричі, тепер, попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- понадівати — Понадівати, -ваю, -єш гл. Надѣть (во множествѣ). Понадівали, хто нову свиту, хто китаєву юпку. Кв. Понадівав на голову, на руки і на ноги. Рудч. Ск. І. 107. Понадівав на їх ксьондзівську одежу. Чуб. II. 603. Словник української мови Грінченка