понадівати

ПОНАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Надіти що-небудь (про багатьох); надіти багато чогось.

Іще зранку, .. попивши могоричі, тепер, попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку (Кв.-Осн., II, 1956, 19);

Підвелися з лави Саранчук Устин та Муха Гарасько, теж мовчки понадівали шапки (Головко, II, 1957, 283);

Ми день і ніч стерегли [диверсантів]. На голови понадівали вінки з пшениці, колосся високе, дуже красиво (Ю. Янов., І, 1954, 44);

— Хто ж його [шинкаря] обікрав? — Бог його знає… Якісь, каже, замордовані люди… Понадівали машкари, пов’язали гаразденько всіх та й забрали, що знайшли (Мирний, І, 1949, 270);

Нащадки Горонецьких понадівали окуляри в надії, що собака вермахту прийме їх за людей цивілізованих і не зачепить (Тют., Вир, 1964, 408);

Саме пекучий червень. А поки ранок виблискує росою, легко вискочити з клуні (з-під кобеняка) на двір, понадівати на коней хомути і закерувати гарбу (Мик., II, 1957, 11);

Олеся убралась у нову сукню, причесалась, понадівала на всі пальці персні й не одходила од вікон (Н.-Лев., III, 1956, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понадівати — понадіва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понадівати — -аю, -аєш, док., перех. Надіти що-небудь (про багатьох); надіти багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понадівати — ПОНАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Надіти що-небудь (про багатьох); надіти багато чогось. Іще зранку, .. попивши могоричі, тепер, попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. понадівати — Понадівати, -ваю, -єш гл. Надѣть (во множествѣ). Понадівали, хто нову свиту, хто китаєву юпку. Кв. Понадівав на голову, на руки і на ноги. Рудч. Ск. І. 107. Понадівав на їх ксьондзівську одежу. Чуб. II. 603. Словник української мови Грінченка