понакликати

ПОНАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

Накли́кати багатьох.

– Оце гарно! Понакликала [Лукина] в садок якихсь волоцюг, приходьків та зайдиголов! (І. Нечуй-Левицький);

Івась занедужав. Як божевільна ходе [ходить] Уляна .. Усіх бабок понакликала, і ніхто нічого не врає (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. понакликати — понаклика́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понакликати — -аю, -аєш, док., перех. Накликати багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понакликати — ПОНАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накли́кати багатьох. — Оце гарно! Понакликала [Лукина] в садок якихсь волоцюг, приходьків та зайдиголов! (Н.-Лев., III, 1956, 328); Івась занедужав. Як божевільна ходе Уляна.. Усіх бабок понакликала, і ніхто нічого не врає (Мирний, І, 1954, 301).  Словник української мови в 11 томах
4. понакликати — Понаклика́ти, -ка́ю, -єш гл. Созвать, назвать (многихъ). Нащо ти так багато людей понакликав? Де ми їх посадимо? Харьк. у.  Словник української мови Грінченка