поневолювач

ПОНЕВО́ЛЮВАЧ, а, ч.

Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь.

Український народ був непримиренним у боротьбі з своїми віковічними поневолювачами (М. Рильський);

В пошуках свободи вони [запорожці] стали в історичних обставинах XVI –XVII ст. важливою силою в боротьбі проти зовнішніх поневолювачів (з переказу);

Героєм його [М. В. Гоголя] творів був народ, – прості, чесні, мужні люди, які відстоювали свою землю від поневолювачів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. поневолювач — понево́лювач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поневолювач — див. ворог  Словник синонімів Вусика
3. поневолювач — -а, ч. Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поневолювач — ПОНЕВО́ЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь. З глибини серця геніального поета українського народу Тараса Григоровича Шевченка вирвались сповнені священного гніву слова проти німецьких поневолювачів (Корн.  Словник української мови в 11 томах