понехаяти
ПОНЕХА́ЯТИ і ПОНЕХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, діал.
Занехаяти, занедбати (про багатьох або велику кількість чогось).
Новітний послаб і понехав роботу (І. Франко);
[Капрал:] Ні, не хочеш покинути Мужицького сина, Ти не хочеш! .. лиш ти одна, Бо всі понехали!.. (Ю. Федькович);
Тоді, як я жила вже у вуйків, понехала музику, науку чужої мови і літератури (Уляна Кравченко);
* Образно. Берізочка .. хоче прорватися до світла. Все забула, всі радості понехаяла; Сама, сама убивала молоденькі свої гілочки (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)