понехаяти
ПОНЕХА́ЯТИ і ПОНЕХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, діал.
Занехаяти, занедбати (про багатьох або велику кількість чогось).
Новітний послаб і понехав роботу (І. Франко);
[Капрал:] Ні, не хочеш покинути Мужицького сина, Ти не хочеш! .. лиш ти одна, Бо всі понехали!.. (Ю. Федькович);
Тоді, як я жила вже у вуйків, понехала музику, науку чужої мови і літератури (Уляна Кравченко);
* Образно. Берізочка .. хоче прорватися до світла. Все забула, всі радості понехаяла; Сама, сама убивала молоденькі свої гілочки (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понехаяти — понеха́яти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- понехаяти — і понехати, -аю, -аєш, док., перех., діал. Занехаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понехаяти — ЗАНЕДБА́ТИ (перестати дбати, піклуватися про когось, щось), ЗАПУСТИ́ТИ, ЗАНЕХА́ЯТИ (ЗАНЕХА́ТИ діал.), ПОНЕХА́ЯТИ (ПОНЕХА́ТИ) діал., ЗАГИ́РИТИ діал. — Недок.: зане́дбувати, запуска́ти, занеха́ювати. — Ледащиця, та й годі!.. Словник синонімів української мови
- понехаяти — ПОНЕХА́ЯТИ і ПОНЕХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Занехаяти. [Капрал:] Ні, не хочеш покинути Мужицького сина, Ти не хочеш!..лиш ти одна, Бо всі понехали!.. (Федьк., І, 1960, 288); Тоді, як я жила вже у вуйків, понехала музику, науку чужої мови і літератури (У. Кравч., Вибр., 1958, 356). Словник української мови в 11 томах
- понехаяти — Понехаяти, -хаю, -єш гл. = понехати. Кого 'сте любили, уж го понехайте. Гол. II. 224. Словник української мови Грінченка