понехаяти

ЗАНЕДБА́ТИ (перестати дбати, піклуватися про когось, щось), ЗАПУСТИ́ТИ, ЗАНЕХА́ЯТИ (ЗАНЕХА́ТИ діал.), ПОНЕХА́ЯТИ (ПОНЕХА́ТИ) діал., ЗАГИ́РИТИ діал. — Недок.: зане́дбувати, запуска́ти, занеха́ювати. — Ледащиця, та й годі!.. Дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя (Марко Вовчок); Надія трохи занедбала квітник (С. Чорнобривець); — Перегуда так її (хату) запустив, що скоро й сам утік з неї (В. Кучер); — Жалко занехаять такого. Серйозний хлопець, читає все, думає (А. Тесленко); Болить моє серце, тебе покохавши, Крім тебе, мій краю, усе занехавши (переклад П. Грабовського); Тоді, як я жила вже у вуйків, понехала музику, науку чужої мови і літератури (Уляна Кравченко); До праці теж був (Андрій) не останній: Чи до пили, чи до сокири, — Коли на себе взяв завдання, То вже він діла не загирив (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понехаяти — понеха́яти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. понехаяти — і понехати, -аю, -аєш, док., перех., діал. Занехаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понехаяти — ПОНЕХА́ЯТИ і ПОНЕХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, діал. Занехаяти, занедбати (про багатьох або велику кількість чогось). Новітний послаб і понехав роботу (І. Франко); [Капрал:] Ні, не хочеш покинути Мужицького сина, Ти не хочеш! .. Словник української мови у 20 томах
  4. понехаяти — ПОНЕХА́ЯТИ і ПОНЕХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Занехаяти. [Капрал:] Ні, не хочеш покинути Мужицького сина, Ти не хочеш!..лиш ти одна, Бо всі понехали!.. (Федьк., І, 1960, 288); Тоді, як я жила вже у вуйків, понехала музику, науку чужої мови і літератури (У. Кравч., Вибр., 1958, 356). Словник української мови в 11 томах
  5. понехаяти — Понехаяти, -хаю, -єш гл. = понехати. Кого 'сте любили, уж го понехайте. Гол. II. 224. Словник української мови Грінченка