пониження
ПОНИ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. пони́зити.
Писар війська Запорозького уже був понижений до чигиринського сотника. Пониження зазнала майже вся козацька старшина (П. Панч).
2. Стан за знач. пони́зитися.
При пониженні функції щитовидної залози чи її видаленні спостерігається затримка в тканинах води і хлору (з наук.-попул. літ.).
3. Якесь місце на землі, нижче від загального рівня; місцевість, нижча від навколишньої.
За умовами рельєфу поля [у господарстві] відносно рівні, з великою кількістю блюдцеподібних понижень (з наук. літ.);
В пониженнях Яйли, де поширені чорноземні ґрунти, часто зустрічаються злакові трави, цибулинні рослини (з наук. літ.).
4. розм. Те саме, що прини́ження.
Одного разу ми навіть мало що не порізнилися, коли стрінулися на тій кладці одне проти другого, й жодне не хотіло завернутись, уважаючи це за пониження своєї особи (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)