Словник української мови у 20 томах

понтифік

ПОНТИ́ФІК, а, ч., церк.

Правитель католицької церкви; первосвященик.

Римські верховні жерці – понтифіки, котрі відали календарними справами, час від часу на свій розсуд подовжували або вкорочували календарний рік (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. понтифік — Жрець. Тут: папа римський  Словник застарілих та маловживаних слів