поні

ПО́НІ, невідм., ч.

Кінь низькорослої породи.

Розводять поні здебільшого як декоративних тварин, але подекуди використовують для роботи (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. поні — по́ні іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поні — див. КІНЬ.  Словник синонімів Караванського
3. поні — невідм., ч. Кінь низькорослої породи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поні — Коник  Словник чужослів Павло Штепа
5. поні — по́ні (англ. pony) порода низьких на зріст (80–140 см) коней.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. поні — Дрібні коні, здебільшого сильні й витривалі, використовують як декоративних та для роботи; відомі англ. (валлійські та шотландські) п.  Універсальний словник-енциклопедія
7. поні — По́ні (англ.), не відм. (ч. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. поні — ПО́НІ, невідм., ч. Кінь низькорослої породи.  Словник української мови в 11 томах