пообтирати

ПООБТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Обтерти багато чого-небудь, багатьох.

Пообтирай чоботи (Сл. Б. Грінченка);

– Ви б їй [хворій] сорочку перемінили та подушки пообтирали (Л. Яновська).

◇ Обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.) див. обтира́ти;

(1) Пообтира́ти спи́нами сті́ни – те саме, що Обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.) (якийсь час) (про багатьох) (див. обтира́ти).

Ще трохи – всі рушать до клубу.., пообтирають спинами стіни і розбредуться по колодках (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. пообтирати — пообтира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пообтирати — -аю, -аєш, док., перех. Обтерти багато чого-небудь, багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пообтирати — обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.), несхв. Стояти або сидіти без діла у приміщенні чи біля нього; гуляти. Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю.  Фразеологічний словник української мови
4. пообтирати — ПООБТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обтерти багато чого-небудь, багатьох. Пообтирай чоботи (Сл. Гр.); — Ви б їй [хворій] сорочку перемінили та подушки пообтирали (Л. Янов., І, 1959, 57).  Словник української мови в 11 томах
5. пообтирати — Пообтира́ти, -ра́ю, -єш гл. Обтереть (во множествѣ). Пообтирай чоботи. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка