пообтирати

ПООБТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обтерти багато чого-небудь, багатьох.

Пообтирай чоботи (Сл. Гр.);

— Ви б їй [хворій] сорочку перемінили та подушки пообтирали (Л. Янов., І, 1959, 57).

◊ Пообтира́ти спи́нами сті́ни — те саме, що Обтира́ти спи́ною (спи́нами) сті́ни (кре́йду) (якийсь час) (про багатьох) ( див. обтира́ти).

Ще трохи — всі рушать до клубу.., пообтирають спинами стіни і розбредуться по колодках (Мушк., Чорний хліб, 1960, 86).

Значення в інших словниках

1. пообтирати — пообтира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пообтирати — -аю, -аєш, док., перех. Обтерти багато чого-небудь, багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пообтирати — ПООБТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Обтерти багато чого-небудь, багатьох. Пообтирай чоботи (Сл. Б. Грінченка); – Ви б їй [хворій] сорочку перемінили та подушки пообтирали (Л. Яновська). ◇ Обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. пообтирати — обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.), несхв. Стояти або сидіти без діла у приміщенні чи біля нього; гуляти. Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю.  Фразеологічний словник української мови
5. пообтирати — Пообтира́ти, -ра́ю, -єш гл. Обтереть (во множествѣ). Пообтирай чоботи. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка