поораний

ПОО́РАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до поора́ти.

Земля чорна копитами Поорана, поритая (Т. Шевченко);

Жоден мускул не поворухнувся на його широкому, поораному зморшками, густо загорілому обличчі (О. Гончар);

// поо́рано, безос. пред.

Поле поорано, поле заскороджено; Повне і чисте зерно В землю, дощем перемиту, положено, Поки не встане воно (Я. Щоголів);

І в тузі стоїть виконроб, Пругами напруги поорано лоб (Л. Первомайський);

// у знач. прикм.

Всюди – тільки чорніє нив'я поораною ріллею та жовтіють лани збитою стернею... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. поораний — поо́раний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поорати. || поорано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поораний — Поо́раний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поораний — ПОО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поора́ти. Земля чорна копитами Поорана, поритая (Шевч., II, 1963, 390); Жоден мускул не поворухнувся на його широкому, поораному зморшками, густо загорілому обличчі (Гончар, II, 1959, 395); // поо́рано, безос.  Словник української мови в 11 томах