поораний

ПОО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поора́ти.

Земля чорна копитами Поорана, поритая (Шевч., II, 1963, 390);

Жоден мускул не поворухнувся на його широкому, поораному зморшками, густо загорілому обличчі (Гончар, II, 1959, 395);

// поо́рано, безос. присудк. сл.

Поле поорано, поле заскороджено; Повне і чисте зерно В землю, дощем перемиту, положено, Поки не встане воно (Щог., Поезії, 1958, 352);

І в тузі стоїть виконроб, Пругами напруги поорано лоб (Перв., І, 1958, 88);

// У знач. прикм.

Всюди — тільки чорніє нив’я поораною ріллею та жовтіють лани збитою стернею…(Мирний, III, 1954, 255).

Значення в інших словниках

1. поораний — поо́раний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поорати. || поорано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поораний — ПОО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поора́ти. Земля чорна копитами Поорана, поритая (Т. Шевченко); Жоден мускул не поворухнувся на його широкому, поораному зморшками, густо загорілому обличчі (О. Гончар); // поо́рано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. поораний — Поо́раний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)