поорати

ПООРА́ТИ, ремо́, рете́, док.

1. перех. і без додатка. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях.

Посіяли, поорали, А вийдемо жати, Та не самі, не руками — Тікич буде дбати! (Ус., На.. берегах, 1951, 52);

Він на другу весну, плуг і рала забравши І між пшеницею і житом пооравши, Всередині горох увесь засіяв свій (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62).

2. розм. Порити землю борознами, рівчаками, заглибинами і т. ін. у багатьох місцях;

// перен. Укрити зморшками (обличчя, лоб і т. ін.).

Зросли і Менандрові діти, і сам він пристарівсь: кучері чорні припали морозом, думки поорали колись прехороше обличчя (Дн. Чайка, Тв., 1960, 165).

3. неперех. Орати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. поорати — поора́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поорати — -ремо, -рете, док. 1》 перех. і без додатка. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. 2》 розм. Порити землю борознами, рівчаками, заглибинами і т. ін. у багатьох місцях. || перен. Укрити зморшками (обличчя, лоб і т. ін.). 3》 неперех. Орати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поорати — ПООРА́ТИ, ремо́, рете́, док. 1. що і без дод. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. Посіяли, поорали, А вийдемо жати, Та не самі, не руками – Тікич буде дбати! (П. Усенко); Він на другу весну ..  Словник української мови у 20 томах
4. поорати — ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док.  Словник синонімів української мови
5. поорати — Поора́ти, -о́рю́, -о́ре́ш, -о́рю́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поорати — Поорати, -рю́, -реш гл. Вспахать. Та вже ж люде в полі поорали. Рудч. Чп. 223.  Словник української мови Грінченка