поорати

ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док.: ви́орати, поора́ти, зора́ти, розора́ти, подря́пати, підня́ти (підійняти). Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (пісня); На згарищах садить (Україна) веселі сади, радісний плуг зорює засмічені й витоптані хижаками ниви (М. Рильський); Цими рисаками дід Євмен першим і заорював поле (М. Стельмах); Сень на совість розорював трактором поле (К. Гордієнко); І ще прийшли двоє хлопців: Гараськів і Трохимів — теж з батогом один, а той — плужити (А. Головко); У міському музеї можна побачити давнє дерев'яне рало, сухе, потріскане, яким колись лубенці дряпали, пушили землю (В. Дарда); Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Панас Мирний); Я теж цілину піднімаю у полі (М. Нагнибіда).

Значення в інших словниках

1. поорати — поора́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поорати — -ремо, -рете, док. 1》 перех. і без додатка. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. 2》 розм. Порити землю борознами, рівчаками, заглибинами і т. ін. у багатьох місцях. || перен. Укрити зморшками (обличчя, лоб і т. ін.). 3》 неперех. Орати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поорати — ПООРА́ТИ, ремо́, рете́, док. 1. що і без дод. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. Посіяли, поорали, А вийдемо жати, Та не самі, не руками – Тікич буде дбати! (П. Усенко); Він на другу весну ..  Словник української мови у 20 томах
4. поорати — Поора́ти, -о́рю́, -о́ре́ш, -о́рю́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поорати — ПООРА́ТИ, ремо́, рете́, док. 1. перех. і без додатка. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. Посіяли, поорали, А вийдемо жати, Та не самі, не руками — Тікич буде дбати! (Ус., На..  Словник української мови в 11 томах
6. поорати — Поорати, -рю́, -реш гл. Вспахать. Та вже ж люде в полі поорали. Рудч. Чп. 223.  Словник української мови Грінченка