поорати

поора́ти

-ремо, -рете, док.

1》 перех. і без додатка. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях.

2》 розм. Порити землю борознами, рівчаками, заглибинами і т. ін. у багатьох місцях.

|| перен. Укрити зморшками (обличчя, лоб і т. ін.).

3》 неперех. Орати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. поорати — поора́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поорати — ПООРА́ТИ, ремо́, рете́, док. 1. що і без дод. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. Посіяли, поорали, А вийдемо жати, Та не самі, не руками – Тікич буде дбати! (П. Усенко); Він на другу весну ..  Словник української мови у 20 томах
3. поорати — ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док.  Словник синонімів української мови
4. поорати — Поора́ти, -о́рю́, -о́ре́ш, -о́рю́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поорати — ПООРА́ТИ, ремо́, рете́, док. 1. перех. і без додатка. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. Посіяли, поорали, А вийдемо жати, Та не самі, не руками — Тікич буде дбати! (Ус., На..  Словник української мови в 11 томах
6. поорати — Поорати, -рю́, -реш гл. Вспахать. Та вже ж люде в полі поорали. Рудч. Чп. 223.  Словник української мови Грінченка