Великий тлумачний словник сучасної мови

поорудувати

поору́дувати

-ую, -уєш, док.

1》 Орудувати якийсь час.

2》 Правити ким-, чим-небудь якийсь час.

|| Верховодити якийсь час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поорудувати — поору́дувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поорудувати — ПООРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Орудувати якийсь час. Діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (І. Франко); Де височіє кедрина, сокирою там поорудуй (М. Зеров). 2. Правити ким-, чим-небудь якийсь час; // Верховодити якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
  3. поорудувати — ПООРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Орудувати якийсь час. А на возах то плакали, то проразливо свистали діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  4. поорудувати — Поору́дувати, -дую, -єш гл. Распорядиться, поуправлять нѣкоторое время.  Словник української мови Грінченка