поорудувати

ПООРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док.

1. Орудувати якийсь час.

Діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (І. Франко);

Де височіє кедрина, сокирою там поорудуй (М. Зеров).

2. Правити ким-, чим-небудь якийсь час;

// Верховодити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. поорудувати — поору́дувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поорудувати — -ую, -уєш, док. 1》 Орудувати якийсь час. 2》 Правити ким-, чим-небудь якийсь час. || Верховодити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поорудувати — ПООРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Орудувати якийсь час. А на возах то плакали, то проразливо свистали діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. поорудувати — Поору́дувати, -дую, -єш гл. Распорядиться, поуправлять нѣкоторое время.  Словник української мови Грінченка