поорудувати

ПООРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док.

1. Орудувати якийсь час.

А на возах то плакали, то проразливо свистали діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (Фр., VII, 1951, 305);

Помчав поїзд на повних парах. А на роз’їзді хлопці вже поорудували. Стрілки на другу колію перевели (Мокр., Сто.., 1961, 128);

Де височіє кедрина, сокирою там поорудуй (Зеров, Вибр., 1966, 381).

2. Правити ким-, чим-небудь якийсь час;

// Верховодити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. поорудувати — поору́дувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поорудувати — -ую, -уєш, док. 1》 Орудувати якийсь час. 2》 Правити ким-, чим-небудь якийсь час. || Верховодити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поорудувати — ПООРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Орудувати якийсь час. Діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (І. Франко); Де височіє кедрина, сокирою там поорудуй (М. Зеров). 2. Правити ким-, чим-небудь якийсь час; // Верховодити якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. поорудувати — Поору́дувати, -дую, -єш гл. Распорядиться, поуправлять нѣкоторое время.  Словник української мови Грінченка