поорудувати
ПООРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док.
1. Орудувати якийсь час.
А на возах то плакали, то проразливо свистали діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (Фр., VII, 1951, 305);
Помчав поїзд на повних парах. А на роз’їзді хлопці вже поорудували. Стрілки на другу колію перевели (Мокр., Сто.., 1961, 128);
Де височіє кедрина, сокирою там поорудуй (Зеров, Вибр., 1966, 381).
2. Правити ким-, чим-небудь якийсь час;
// Верховодити якийсь час.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поорудувати — поору́дувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поорудувати — -ую, -уєш, док. 1》 Орудувати якийсь час. 2》 Правити ким-, чим-небудь якийсь час. || Верховодити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поорудувати — ПООРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Орудувати якийсь час. Діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (І. Франко); Де височіє кедрина, сокирою там поорудуй (М. Зеров). 2. Правити ким-, чим-небудь якийсь час; // Верховодити якийсь час. Словник української мови у 20 томах
- поорудувати — Поору́дувати, -дую, -єш гл. Распорядиться, поуправлять нѣкоторое время. Словник української мови Грінченка