Словник української мови у 20 томах

попайдити

ПОПАЙДИ́ТИ, и́ть, док., безос., розм.

Пощастити, пофортунити.

Мені попайдило (Сл. Б. Грінченка);

Заторохтіла [Пріська] далі: – І в Славгороді теж попайдило нам. Думали, ну де їх шукати? А виявляється, на станції в теплушках курінь стоїть (А. Головко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. попайдити — Попайди́ти, -дить гл. безл. Повезти, удаться. Мені попайдило.  Словник української мови Грінченка