Словник української мови у 20 томах

поперек

ПО́ПЕРЕ́К¹, а, ч.

Частина спини нижче пояса.

Коли остання гілочка барвінку була встромлена в землю, вона розправила свій поперек і глянула навколо себе (Л. Яновська);

Відпочивши трохи біля сина, Ольга відчула втому в усьому тілі; болів поперек (А. Хижняк).

ПОПЕРЕ́К².

1. присл. По ширині чого-небудь; протилежне вздовж.

Високий берег був ніби поперерізуваний поперек узенькими западинами та ярами (І. Нечуй-Левицький).

2. присл., перен., розм. Проти чого-небудь, всупереч чому-небудь, наперекір.

Вона завжди матері поперек стає.

3. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на предмет або місце, по ширині якого спрямована дія або розташоване що-небудь.

Було б учити, як лежало поперек подушечки, а як удовж, то вже не поможеться (Номис);

Поперек стежки лежало свіжозрубане дерево величезних розмірів (В. Гжицький).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поперек — по́пере́к 1 іменник чоловічого роду попере́к 2 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. пОперек — Крижі; талія, перехват; п! СПИНА.  Словник синонімів Караванського
  3. поперЕк — пр., сторчма до довжини; П. всупереч, супротивно, наперекір.  Словник синонімів Караванського
  4. поперек — I [попеирек] присл., прийм. II [попеиреик і попеирек] -ка, м. (ў) -ку, мн. -кие, -к'іў, ім.  Орфоепічний словник української мови
  5. поперек — I -а, ч. Частина спини нижче пояса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. поперек — I. ПОПЕРЕ́К (частина спини нижче пояса), КРИЖІ́, ПОЯСНИ́ЦЯ розм., ПІ́ВПЕРЕК діал. А вона приходить така стомлена додому — і руки, і поперек, і голова — усе в неї болить (Д. Бедзик); Біда, бо в крижах ломиться і на сльоту, і на годину поколює (І.  Словник синонімів української мови
  7. поперек — По́пере́к, -ка, -кові; -реки, -ків попере́к, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поперек — ПО́ПЕРЕ́К¹, а, ч. Частина спини нижче пояса. Коли остання гілочка барвінку була встромлена в землю, вона розправила свій поперек і глянула навколо себе (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
  9. поперек — Попере́к, -ку м. Поясница; талія. Обняла за поперек. Котл. Ен. VI. 37. ум. поперечок.  Словник української мови Грінченка