поперек

I [попе^ирек]

присл., прийм.

II [попе^ире^ик і попе^ирек]

-ка, м. (ў) -ку, мн. -ки^е, -к'іў, ім.

Значення в інших словниках

1. поперек — по́пере́к 1 іменник чоловічого роду попере́к 2 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пОперек — Крижі; талія, перехват; п! СПИНА.  Словник синонімів Караванського
3. поперЕк — пр., сторчма до довжини; П. всупереч, супротивно, наперекір.  Словник синонімів Караванського
4. поперек — I -а, ч. Частина спини нижче пояса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поперек — ПО́ПЕРЕ́К¹, а, ч. Частина спини нижче пояса. Коли остання гілочка барвінку була встромлена в землю, вона розправила свій поперек і глянула навколо себе (Л. Яновська); Відпочивши трохи біля сина, Ольга відчула втому в усьому тілі; болів поперек (А.  Словник української мови у 20 томах
6. поперек — I. ПОПЕРЕ́К (частина спини нижче пояса), КРИЖІ́, ПОЯСНИ́ЦЯ розм., ПІ́ВПЕРЕК діал. А вона приходить така стомлена додому — і руки, і поперек, і голова — усе в неї болить (Д. Бедзик); Біда, бо в крижах ломиться і на сльоту, і на годину поколює (І.  Словник синонімів української мови
7. поперек — По́пере́к, -ка, -кові; -реки, -ків попере́к, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. поперек — ПО́ПЕРЕ́К¹, а, ч. Частина спини нижче пояса. Коли остання гілочка барвінку була встромлена в землю, вона розправила свій поперек і глянула навколо себе (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
9. поперек — Попере́к, -ку м. Поясница; талія. Обняла за поперек. Котл. Ен. VI. 37. ум. поперечок.  Словник української мови Грінченка