поплавок
ПОПЛАВО́К, вка́, ч.
1. Те саме, що поплаве́ць.
Я страшенно люблю читати, – казав я, – .. слідкуючи за поплавком закинутої вудки (Ю. Яновський);
В міру поїдання тваринами корму поплавок у годівниці опускається і відкриває при цьому кульовий клапан (з газ.);
* У порівн. Він стрибнув у воду .. і так шубовснув, що вода стовпом метнулася вгору, а коли впала, – хлопець уже крутився на її поверхні, як поплавок (П. Колесник).
2. Те саме, що поплави́ще.
Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться ґалаґанами, пороблені з легкого сухого дерева (І. Нечуй-Левицький).
3. Надутий повітрям прогумований мішок, який використовують як опору при швидкому наведенні мостів, лаштуванні поромів.
Сапери наводять міст на поплавках (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)