поплигати

ПОПЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

1. Рушити, плигаючи.

– Льоню, глянь, заєць! – .. Косоокий здивовано повів головою і ніби неохоче поплигав у кущі (О. Гончар);

// Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись.

З поклоном, мов та жаба, поплигала [бабуся] з хати (Панас Мирний);

// Почати підстрибувати від поштовхів, коливань і т. ін. (про предмети).

Знову поплигав човен, пришвартований до корми (Ю. Яновський).

2. Плигнути один за одним (про багатьох).

З моїм наближенням жаби поплигали у воду.

3. Плигати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. поплигати — поплига́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поплигати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 Рушити, плигаючи. || Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись. || Почати підстрибувати від поштовхів, коливань і т. ін. (про предмети). 2》 Плигнути один за одним (про багатьох). 3》 Плигати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поплигати — ПОПЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. Рушити, плигаючи. — Льоню, глянь, заєць! —.. Косоокий здивовано повів головою і ніби неохоче поплигав у кущі (Гончар, IV, 1960, 59); // Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись.  Словник української мови в 11 томах
4. поплигати — Поплига́ти, -га́ю, -єш гл. Попрыгать, въ припрыжку пойти. Я спутав кобилу, а вона й поплигала.  Словник української мови Грінченка