поплигати
ПОПЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. Рушити, плигаючи.
– Льоню, глянь, заєць! – .. Косоокий здивовано повів головою і ніби неохоче поплигав у кущі (О. Гончар);
// Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись.
З поклоном, мов та жаба, поплигала [бабуся] з хати (Панас Мирний);
// Почати підстрибувати від поштовхів, коливань і т. ін. (про предмети).
Знову поплигав човен, пришвартований до корми (Ю. Яновський).
2. Плигнути один за одним (про багатьох).
З моїм наближенням жаби поплигали у воду.
3. Плигати якийсь час.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поплигати — поплига́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- поплигати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 Рушити, плигаючи. || Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись. || Почати підстрибувати від поштовхів, коливань і т. ін. (про предмети). 2》 Плигнути один за одним (про багатьох). 3》 Плигати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поплигати — ПОПЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. Рушити, плигаючи. — Льоню, глянь, заєць! —.. Косоокий здивовано повів головою і ніби неохоче поплигав у кущі (Гончар, IV, 1960, 59); // Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись. Словник української мови в 11 томах
- поплигати — Поплига́ти, -га́ю, -єш гл. Попрыгать, въ припрыжку пойти. Я спутав кобилу, а вона й поплигала. Словник української мови Грінченка