попливти

ПОПЛИВТИ́ і ПОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. попли́в, попливла́ і поплила́, попливло́ і поплило́; наказ. сп. попливи́; і рідко ПОПЛИ́НУТИ, ну, неш; наказ. сп. попли́нь; док.

1. Почати рухатися по поверхні води, почати пливти.

Лебедиця попливла по озері за тихим вітром, піднявши крила (І. Нечуй-Левицький);

Механічно сповз [хазяїн] із сідла й поплив біля морди Сірого, тримаючись за гриву й допомагаючи рукою плисти (Ю. Яновський);

Поплив пароплав угору Дніпром (А. Головко);

Як би я тепер хотіла У мале човенце сісти І далеко на схід сонця Золотим шляхо́м поплисти! (Леся Українка).

2. Почати рухатися разом з водою, за течією.

Поплинь, віночку, по чистій воді, Приплинь під хату, де жиє милий (з народної пісні);

Тут .. байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив (І. Котляревський);

Зачастили раптом зливи, – Попливло з луки сінце... (С. Воскрекасенко).

3. Почати литися потоком, струмками (про рідину); потекти.

Поплили перед ним ріки глибокі та бистрі, що кручі рвуть, сяють, як діамант (Марко Вовчок);

Зрадливі сльози попливли по запалених вітром та морозом щоках (Ю. Збанацький);

Асуар здригнувся. Пальці рук судорожно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти, ціле тіло витягнулось, і по ньому струмками поплив рясний піт (Мирослав Ірчан);

* Образно. Тихо поплив блакитними річками льон (М. Коцюбинський);

// зі сл. кров. Почати здійснювати безперервний круговий рух.

Кров швидше в жилах поплила у нього, в очах зажеврів огоньок нараз, і віддих тож рівніший став (І. Франко);

// перен., розм. Почати безперервно переміщатися по трубах, проводах і т. ін. (про газ, струм і т. ін.).

Днями .. в доми нове тепло Від вугілля попливло... (М. Упеник);

Пролине небагато років, І в твоїх [Херсона] жилах попливуть Електрострумені високі (С. Крижанівський);

// перен. Почати переміщатися суцільною масою (про предмети).

І ось врочистий день настав: знов заступили зміну. Ввімкнути струм – і попливе нова вугілля міра... (П. Дорошко);

Гострі зуби жатки увійшли в озимину, і перші стебла попливли до барабана (з наук. літ.);

// перен. Почати рухатися рівномірно в одному напрямку у великій кількості (про людей).

Всі, не дослухавши розмови, не договоривши слів, попливли до гурту (С. Васильченко);

Галасливий натовп спортсменів і глядачів поплив до гардеробів (В. Собко);

// перен. Почати зсовуватися вниз по чому-небудь (про гладеньку тканину).

Юля зняла капелюшок, кинула його на траву і швидко розплутала поясочок; халат м'яко поплив по її руках, і, тихесенько згорнувшись, ліг біля ніг (Григорій Тютюнник);

// перен. Почати одноманітно здійснюватися, минати (про життя, події, час і т. ін.).

Попливли дні за днями. Скучні, одноманітні (Г. Хоткевич);

// перен. Почати безперервно змінювати одне одного (про думки, мрії, спогади і т. ін.).

Одкинула [Тася] голову, дивиться на небо, на губах осмішка, в очах попливли мрії, як золоті хмарки (С. Васильченко);

Склепить Давид очі, а не спить. Думає – як вона схожа [на Зіньку], як отак боком, у профіль... І попливуть спогади (А. Головко);

І знову тяжкі думки від дрібної комахи попливли до невідомих столичних людей, які своїм папірцем мають вирішити долю дітей землі (М. Стельмах).

4. перен. Почати повільно, плавно переміщатися в просторі (про окремі живі істоти, предмети).

Рушили [люди] далі. Тепер дві корогви, з'єднавшись, попливли разом (М. Коцюбинський);

Я ж бачила, як хмарка та вродилась: вона повстала з гучного потоку туманом білим, парою без барви, і тихо попливла понад водою (Леся Українка);

Глянула наша Одарка Степанівна. Голову отак підвела і попід самісінькою аркою павою попливла-попливла (С. Журахович);

Птах, плавно змахнувши крилами, спокійно поплив стороною над степом (О. Гончар);

* У порівн. Виринула з колосків голова з чорними кісьми і неначе поплила понад колосками (І. Нечуй-Левицький);

Коні вхопили з місця, і тачанка, м'яко гойдаючись, ніби попливла в повітрі (О. Гончар);

// Почати плавно пересуватися в танці.

Тут якраз заграв оркестр, і зашумів, завирував зал, попливли в мрійному вальсі юнаки й дівчата (І. Цюпа);

// Почати переміщатися відносно горизонту (про небесні світила).

Зійдемо на гору, Спочинемо, а тим часом Твої сестри-зорі, Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Т. Шевченко);

Степ посивів від паморозі, але тільки-но відірвалося сонце від краю землі і попливло все вище й вище, сивина одразу зникла (З. Тулуб);

// Почати плавно переміщатися перед очима того, хто рухається на транспорті (про нерухомі предмети).

Зарипіли вагони, спершу повільно, а потім все швидше і швидше поплив перед очима засніжений перон (А. Дімаров);

Хати й тополі попливли, Лукія і мати, чабани й отари, і весь степ поплив.., дужий і рівний вітер легко жене яхту по воді (О. Гончар);

// Внаслідок запаморочення почати здаватися таким, який плавно рухається.

Залп одгримів, упало сонце, земля хитливо попливла... І довго, довго тьма була (В. Сосюра);

// Почати переходити з предмета на предмет, ні на чому не зупиняючись (про погляди).

І раптом на очах Микули батько Ант змінився: обличчя його стало блідим, як крейда, погляд поплив по хижі (С. Скляренко).

5. Почати поступово поширюватися в просторі.

Враз хмарка налине і тіні змішає, і сутінь поплине, мов сивий серпанок... (Леся Українка);

Світанок в полях Засинів і поплив небозводом... (С. Олійник);

Зеленкувата запорошена машина зупинилась. Мотор джерготів, наче хотів когось з'їсти, а вулицею попливли пахощі бензину (М. Трублаїні);

// Почати плавно звучати.

Лісом поплила чудна, невідома ще пісня (М. Коцюбинський);

І схвильована промова з уст правдивих попливла (С. Воскрекасенко).

(1) Попливти́ пла́вом – рухатися, прибувати кудись у великій кількості (про людей).

Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (О. Гончар);

Лякливі нудні гості облишили мене. Зате попливли плавом – подивитися на ручного змія – цікаві природолюби (з наук.-попул. літ.).

◇ Був та загу́в (попли́в) див. бу́ти;

Пла́вом пливти́ (плисти́, ли́нути і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, поли́нути і т. ін.) див. плисти́;

Пливти́ (плисти́, іти́ і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, піти́ і т. ін.) за течіє́ю (рідше по течії́, куди́ вода́ несе́) див. плисти́;

Пливти́ (плисти́, іти́ і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, піти́ і т. ін.) про́ти течії́ (про́ти води́) див. плисти́;

(2) Попливти́ / пливти́ із рук чиїх – швидко витрачатися, втрачатися, зменшуватися (про кошти, майно, маєтки і т. ін.).

Він і достатками давніше володів, та за бенкетами .. поплив із щедрих рук його маєток (Переклад М. Рильського);

(3) Попливти́ / пливти́ у кише́ню (до кише́ні, у ру́ки і т. ін.) чию (чиєї, чиї), кому – легко, без труднощів дістатися, потрапити комусь (про гроші, майно і т. ін.).

Він тепер заживе так, як ніколи ще не жив. Вибудує завод і гроші самі попливуть у його кишеню (Панас Мирний);

– Здається, і наші коні та воли попливуть панам у кишені (М. Стельмах);

– Відрізали [землю]. – Скільки я на ту землю старався. Тягнувся до того достатку, і попливло моє щастя старцям у руки (М. Стельмах).