1. Великий тлумачний словник сучасної мови

попливти

попливти́

і поплисти, -иву, -ивеш; мин. ч. поплив, попливла і поплила, попливло і поплило; наказ. сп. попливи; і рідко поплинути, -ну, -неш; наказ. сп. поплинь; док.

1》 Почати рухатися по поверхні води, почати пливти.

2》 Почати рухатися разом із водою, за течією.

3》 Почати литися потоком, струмками (про рідину); потекти.

|| із сл. кров. Почати здійснювати безперервний круговий рух.

|| перен., розм. Почати безперервно переміщатися по трубах, проводах і т. ін. (про газ, струм і т. ін.).

|| перен. Почати переміщатися суцільною масою (про предмети).

|| перен. Почати рухатися рівномірно в одному напрямку у великій кількості (про людей).

|| перен. Почати зсовуватися вниз по чому-небудь (про гладеньку тканину).

|| перен. Почати одноманітно здійснюватися, минати (про життя, події, час і т. ін.).

|| перен. Почати безперервно змінювати одне одного (про думки, мрії, спогади і т. ін.).

4》 перен. Почати повільно, плавно переміщатися в просторі (про окремі живі істоти, предмети).

|| Почати плавно пересуватися в танці.

|| Почати переміщатися відносно горизонту (про небесні світила).

|| Почати плавно переміщатися перед очима того, хто рухається на транспорті (про нерухомі предмети).

|| Внаслідок запаморочення почати здаватися таким, який плавно рухається.

|| Почати переходити з предмета на предмет, ні на чому не зупиняючись (про погляди).

5》 Почати поступово поширюватися в просторі.

|| Почати плавно звучати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попливти — попливти́ дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. попливти — ПОПЛИВТИ́ і ПОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. попли́в, попливла́ і поплила́, попливло́ і поплило́; наказ. сп. попливи́; і рідко ПОПЛИ́НУТИ, ну, неш; наказ. сп. попли́нь; док. 1. Почати рухатися по поверхні води, почати пливти. Словник української мови у 20 томах
  3. попливти — був та загу́в (попли́в). Зник, не стало когось, чогось. — О, між ними (запорожцями) єсть добрі лицарі! — каже Сомко.— Скажи лучче, синку, були та загули. Перевелись тепер лицарі в Січі (П. Куліш); Та й хвацька ж то колись була Козацька мати (Січ)!.. Еге!... Фразеологічний словник української мови
  4. попливти — II. ВАЛИ́ТИ (іти у великій кількості, натовпом), ВАЛИ́ТИСЯ, СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВАЛУВА́ТИ, ПЛИСТИ́ (ПЛИВТИ́), ПЛИ́НУТИ, ТЕКТИ́, ПОСУВА́ТИ розм.; РИ́НУТИ, ПЕ́РТИ розм., ПЕ́РТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. попливти — Попли́сти́ і попливти́, -ливу́, -ливе́ш, -ву́ть; попли́в, -лила́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. попливти — ПОПЛИВТИ́ і ПОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. попли́в, попливла́ і поплила́, попливло́ і поплило́; наказ. сп. попливи́; і рідко ПОПЛИ́НУТИ, ну, неш; наказ. сп. попли́нь; док. 1. Почати рухатися по поверхні води, почати пливти. Словник української мови в 11 томах
  7. попливти — Попливти, -ву, -веш гл. Поплыть. Попливемо на той бік озера. Єв. Л. VIII. 22. Словник української мови Грінченка