попливти

Значення в інших словниках

1. попливти — попливти́ дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. попливти — і поплисти, -иву, -ивеш; мин. ч. поплив, попливла і поплила, попливло і поплило; наказ. сп. попливи; і рідко поплинути, -ну, -неш; наказ. сп. поплинь; док. 1》 Почати рухатися по поверхні води, почати пливти. 2》 Почати рухатися разом із водою, за течією. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попливти — ПОПЛИВТИ́ і ПОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. попли́в, попливла́ і поплила́, попливло́ і поплило́; наказ. сп. попливи́; і рідко ПОПЛИ́НУТИ, ну, неш; наказ. сп. попли́нь; док. 1. Почати рухатися по поверхні води, почати пливти. Словник української мови у 20 томах
4. попливти — був та загу́в (попли́в). Зник, не стало когось, чогось. — О, між ними (запорожцями) єсть добрі лицарі! — каже Сомко.— Скажи лучче, синку, були та загули. Перевелись тепер лицарі в Січі (П. Куліш); Та й хвацька ж то колись була Козацька мати (Січ)!.. Еге!... Фразеологічний словник української мови
5. попливти — II. ВАЛИ́ТИ (іти у великій кількості, натовпом), ВАЛИ́ТИСЯ, СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВАЛУВА́ТИ, ПЛИСТИ́ (ПЛИВТИ́), ПЛИ́НУТИ, ТЕКТИ́, ПОСУВА́ТИ розм.; РИ́НУТИ, ПЕ́РТИ розм., ПЕ́РТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
6. попливти — ПОПЛИВТИ́ і ПОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. попли́в, попливла́ і поплила́, попливло́ і поплило́; наказ. сп. попливи́; і рідко ПОПЛИ́НУТИ, ну, неш; наказ. сп. попли́нь; док. 1. Почати рухатися по поверхні води, почати пливти. Словник української мови в 11 томах
7. попливти — Попливти, -ву, -веш гл. Поплыть. Попливемо на той бік озера. Єв. Л. VIII. 22. Словник української мови Грінченка