1. Словник української мови Грінченка

поплигати

Поплига́ти, -га́ю, -єш

гл. Попрыгать, въ припрыжку пойти. Я спутав кобилу, а вона й поплигала.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поплигати — поплига́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поплигати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 Рушити, плигаючи. || Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись. || Почати підстрибувати від поштовхів, коливань і т. ін. (про предмети). 2》 Плигнути один за одним (про багатьох). 3》 Плигати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поплигати — ПОПЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. Рушити, плигаючи. – Льоню, глянь, заєць! – .. Косоокий здивовано повів головою і ніби неохоче поплигав у кущі (О. Гончар); // Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись. Словник української мови у 20 томах
  4. поплигати — ПОПЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. Рушити, плигаючи. — Льоню, глянь, заєць! —.. Косоокий здивовано повів головою і ніби неохоче поплигав у кущі (Гончар, IV, 1960, 59); // Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись. Словник української мови в 11 томах