поплювати

ПОПЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

Плюнути кілька разів; плювати якийсь час.

[Старшина:] Де ж арештант? [Явдоким:] Взяв в жменю грудочку землі, поплював, зліпив коника, сів на нього, трахнув гарапником і ф'ю!.. (М. Кропивницький);

Олег Іванович поплював на долоні, як роблять теслярі, перед тим як братись тесати (С. Голованівський);

Потрудились хлопці жарко, І вантаженню кінець... І Федосія, вагарка, Поплює на олівець, Впише цифру... точно... строго... (С. Олійник).

Значення в інших словниках

1. поплювати — поплюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поплювати — -юю, -юєш, док. Плюнути кілька разів; плювати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поплювати — ПОПЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Плюнути кілька разів; плювати якийсь час. [Старшина:] Де ж арештант? [Явдоким:] Взяв в жменю грудочку землі, поплював, зліпив коника, сів на нього, трахнув гарапником і ф’ю!.. (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
4. поплювати — Поплювати, -плюю, -єш гл. Поплевать.  Словник української мови Грінченка