попович
ПОПО́ВИЧ, а, ч.
Син попа; хлопець, чоловік попівського роду.
– Витри ніс! – гукнув панотець і грізно поглянув на маленького поповича, що сидів на стільчику коло Насті (М. Коцюбинський);
– Місцевий. – З Новобугівки. – Куркуленко? Попович? – З бідняків (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)